в попередньому матеріалі про перехід на умовно дводенний робочий тиждень процес переходу розтягується на півроку.
Це оптимально необхідний час для еволюції, коли ти залишаєш страховку на різного роду катаклізми, але рухаєшся в правильний бік. Проте є й інші сценарії.
Екстремальний
Ти гучно брязкаєш дверима і пірнаєш з головою у вільне плавання не зморочуючись про засоби для існування. При цьому на ходу прокачуєш скіли, вибудовуєш бренд та маркетинг. Все круто, але якщо від тебе залежать люди — варіант може виявитись не з оптимальних.
В часових рамках — це написати менеджеру, що вчора в тебе був останній робочий день і забити на залишки зарплати.
Помірно екстремальний
Однією з умов переходу є наявність стабільного кастумера, який оплачує роботу в рамках більшого рейту, ніж в компанії. Також в попередній статі згадувалось про подушку безпеки. Якщо така є, тоді переходити можна хоч завтра — заробляючи необхідне на фрілансі і добираючи нестачу з запасів.
Такий комбінований варіант дозволяє правильно розприділити час. Головне, щоб надходження з фрілансу оцінювали за більшим рейтом.
В часових рамках — написати, що це останній місяць.
Визначений, відчалити в 2-3 місяці
Добути цей місяць і з наступного заявити про прощання. Як плюс — залишаються нормальні взаємини з колегами. Для стратегії це може бути хорошою форою, щоб протестувати стратегію та скіли, з якими ти збираєшся цю стратегію реалізовувати.
Якщо звести все вищеописане в мою ситуацію, то при базовому переході на шлях дводенного робочого тижня перехід займе приблизно 6 місяців. Якщо категорично хлопнути дверима — то вже з листопада я буду вільний, потихеньку прозріваючи за карантинушку.
Якщо ж не поспішати на барикади, то наступні півтора-два місяці я плекаю надію прокачати 30% від необхідного для переходу на виконання стратегії. Для мене це — формування value для клієнта.