Звісно, в розрахунках я потім ще брав до уваги відпустку/лікарняні, амортизацію техніки, оренду робочого місця компенсацію за курси. Втім розрив всерівно залишався непристойним і я час від часу медитував за те, щоб взятись в руки і зірватись у вільне плавання.
Чому досі не зірвався сказати складно, напевне не останнім моментом було відчуття, що я не все врахував…
коефіцієнт. фактичний робочий час
Під час одного зі звітів я зауважив, що ефективно працюю 5-6 годин на день. Це всередньому, якщо ти починаєш розботу з вже розміченими завданнями. Бували дні, коли трекав 2 години… Бували дні, коли 8 — при 10-ти годинній зайнятості над проектом. Проте середнє значення — 5.5 годин, за які не гріх запросити оплату.
Чому це суттєво — я зрозумів, що при виставленні інвойсів замовникам я використовую саме ефективний час, а не загальний. Відтак фрілансерський рейт слід порівнювати з окладом, розділеним на 5-ти годинний робочий день, аніж 8-ми годинним.
При таком підході різниця між окладами вже становила 30%, що в принципі вже терпимо.
чому це важливо, навіть, якщо не плануєш на вільні хліба
З новими даними для розрахунків бажання відчалювати на професійний фріланс дещо притупилось — як би там не було, але за рахунок середовища рости в компанії дещо простіше. По великій мірі ти фокусуєшся на напрямку розробки та комунікації і не береш до уваги ще принаймні 4 моменти в бізнесі: маркетинг/менеджмент, пошук клієнтів, підприємницький ризик та юридичні моменти.
Хто як, а ваш покірний слуга на разі морально готовий віддавати третину заробітку, щоб нести трохи менше відповідальності. Принаймні, поки не нагромадиться достатньо ресурсу, аби розрулювати це простіше. Що маю на увазі — відслинювати 300 баксів за оренду, бухгалтерію, курси та апдейт техніки простіше, коли твій прибуток ближче до 3000 умовних доларів. І це куди менш комфортно на ранніх етапах, коли ти здатен генерувати вартість на 500-1000 баксів.
Ок, але в чому вдасне кайф усвідомлення свого ККД в ситуації, коли ви залишаєтесь рости в компанії. Як на мене — це дає додаткову можливість вивільнити час.
В більшості випадків на початку дня завдання вже описані і потребують імплементації / тесту / дебагу. Беручи до уваги свій ККД я розумію, що найкраще, що я можу зробити — я зроблу протягом 5-ти годин чистого часу.
Якщо відтягувати реалізацію цих 5-ти годин до вечора, то якіснішими вони не стануть. Якщо ти не сова.
Якщо після фіксації 5-6 годинного результату спробувати добрати ше годинку-другу — тоді по факту це не генерація нової цінності, а кредит за рахунок завтрашньої продуктивності. В довготерміновій перспективі це не дасть розвиватись.
Минулий тиждень я практикував підхід, коли дозволяв собі “подрушляти” після основного робочого часу. В ідеалі звісно варто вчитись, але варто визнати, що я далекий від ідеалу.
За якийсь час слід буде підбити підсумки по результатах — чи раптом не видаю я бажане за дійсне 🙂