На початку своєї практики розробники дружньо пакують lorem ipsum на всі макети. В результаті після творчих мук дизайнера наставали муки менеджера — пристойний дизайн, який клієнт прийняв з умовним текстом, доводилось коректувати, коли починав вноситись реальний контент…
Згодом Ваш покірний слуга сфокусувався виключно на розроці і почав брати гроші виключно за конкретні задачі. Мова йде за довготривалі та середні проекти.
Проте, коли відродилась практика дрібних задач, то відразу постала необхідність оптимізувати взаємодію. Справа в тому, що методика дрібних завдань передбачає максимально швидку та безболісну інтеграцію з мінімальною кількістю правок. Проте, якщо замовник вимушений аналізувати структуру на ходу, то кількість мороки явно не буде мінімальна.
Серед спроб оптимізувати аналіз напрочуд ефективним виявилась подача контенту в звичайні екзелівські документи. Це може бути як наповнення для лендінгу, так і структура полімовного каталогу з глибиною у кілька категорій. Все дуже легко вноситься та потім інтегрується на сайт у вигляді гуглдоксів. Жодні форми та бланки не дабть такого ефекту.
Зараз я намагаюсь не брати завдатку, допоки не побачу фінальну структуру контенту. Тут важливий навіть не контент, а власне розуміння замовником кінцевого продукту.