Кожні три місяці ваш покірний слуга вилазить з зони комфорту і йде оформляти податкову відомість. Бухгалтерія для мене — це справа страшенно марудна, де почуваєшся двійочником. Проте є одна деталь, яка стимулює брати себе в руки.
Податки можна не платити. Якщо бути об’єктивним, то без кількох гривень вебмайстра початківця фінансова система не розвалиться. Особисто я почав декларувати свої доходи відносно недавно.
Якщо відкинути усіляку державотворчу єрунду, мовляв, податки — це кров економіки, завдяки яким утримується бюрократичний апарат та організовуються соцвиплати, то залишається одна дуже специфічна деталь:
Податки дають класний імпульс до формування доданої вартості.
Спробую пояснити. Аби не відривати від серця останню копійчину, правильно не віднімати від прибутку ті кілька процентів, а додавати їх до вартості послуг. Власне, як і роблять практично усі виробники товарів чи продавці — в чеку покупки чи послуг Ви завше знайдете графу з податком.
Так чи інакше наш обиватель платить усі податки. Тому навіть, якщо Ви не декларуєте доходи, особливо не переймайтесь. Усе, чим Ви користуєтесь в державі вже несе свою частку податкових зборів.
Проте в будь-якій справі всі сторони мають бути задоволені. Аби ваш клієнт теж не надто переймався перекладеним на нього тягарем, слід завше проясняти як і за що він платить, придумати класну упаковку, допомогти додатково зорієнтуватись.
Лише після запитання “навіщо клієнт має платити більше?” починаєш задумуватись над основними моментами:
- позиціонування послуг своїх;
- їхні переваги;
- додаткове обслуговування.
Такі запитання власне й допомагають в розвитку.