Кожна веб-спільнота рано чи пізно задумується про розподіл праці та своє місце на ринку. Це неминучий процес, коли у вас збільшується кількість проектів.
Якщо умовно розвиток сайту ділиться на етапи, то молода команда береться закривати кожну позицію:
- дизайн
- верстка
- посадка на систему
- наповнення контентом
- просування в пошуковиках
Таким грішили і ми, проте коли постало питання, щоб підняти якість — тоді ми відмовились від послуг дизайну сайтів та копірайтингу і сфокусувались на некреативній частині. В команді перестали бавитись зі шрифтами, менеджери перестали гаяти час на вияснення що для клієнта означає “золотий колір”. Люди перестали ночувати в офісі 🙂
Ми нарешті зробили порядок на робочих місцях і відкопали калькулятор. Порахували потрачений на просування час — це було майже 40% ефіру— і його частку в бюджеті команди — 7%.
Попрощавшись з креативним сегментом, ми продовжили брати з клієнтів ті ж гроші за розробку, але робили роботу трохи якісніше і швидше.
Довгий ми притримувались відпрацьованої послідовності проектів:
- брався клієнт з графічним макетом;
- спеціаліст по фронтальній частині витворяв верстку небаченої краси з адаптацією під мобільніі плавними ефектами;
- далі матеріал переходив девелоперу з суперсилою бекенду: людина садила верстку на систему управління контентом, паралельно вирішуючи дрібні функціональні задачі;
- ця людина співпрацювала з менеджером, який в свою чергу консультував клієнта по функціоналі, прикривав груддю розробників, але видавав справедливий наганяй за косяки.
Загальну ідилію псував один момент: неземна гармонія верстки тріскала по швам, коли її садили на систему управління контентом, в якої часто була інша структура. Тож доводилось або жертвувати якістю, або робочим часом.
Відтак, останній реструктуринг стосувався саме цього моменту. Тепер верстальщик з некривими руками отримує в повне розпорядження функціональний каркас системи, який вже підганяє по оброазу та подобію графічного макету.
Такий підхід дозволяє використовувати одного фахового бекенд девелопера відразу на кілька проектів. Верстальщики з одного боку мають вже готовий каркас, це певною мірою компенсовує часові затрати, пов’язані з чужим середовищем.
Якщо раніше тривіальна посадка на систему з подальшою відладкою займала майже 80% від часу на верстку, то зараз це зайві 10%-15%. Це вже не кажучи про зекономлений час на комунікації та якість фронтенду, оскільки він підганяється під реальний контент.
Сподіваюсь, це остання реструктуризація на наступні півроку 🙂