Примітивний набір інструментів для розробки, нульовий. Це те, що потрібно для того, аби почати вчитись, або виконувати мінімальні замовлення:
- Операційна система на базі Windows — мінімум заморочок при старті;
- IDE, редактор коду;
- файловий менеджер;
- віртуальний сервер — для роботи в офлайні та відладки примітивних речей;
- тестовий хостинг для тестування в польових умовах;
- браузер.
На цьому сухпайку молоді девелопери можуть існувати доволі довго. Ваш покірний слуга не заморочувався з апдейтами дуже довгий час, кілька років.
Проте в якийсь момент ти починаєш працювати з дистрибутивами більших об’ємів. Починаєш перейматись стосовно безпеки завантажень тощо. Першим дзвіночком для мене була пожежа в датацентрі, коли на тиждень вийшли з ладу клієнтські проекти. Я тоді дуже пошкодував, що не мав під рукою свіжих бекапів для розгортання на автономних серверах.
Відтак, в якийсь момент ти розумієш, що додаткові ніштяки це не примха, а запорука спокійного девелопінгу. Тоді настає час для нового рівня автоматизації.
- IDE ти приглядаєш таку, щоб підтримувала потрібні конфігурації, бажано, щоб останні можна було б швидко змінювати, в залежності від проекту;
- Дбаєш про те, щоб не використовувати піратський софт. Частково з принципів, а частково тому, що перестаєш працювати з дому;
- В якийсь момент зупиняєш вибір на Linux, коли визначаєшся з операційною системою. З одного боку відпадає питання ліцензійності, з іншого — софт максимально наближений до інтерфейсу роботи з сервером, до якого ти з часом звикаєш;
- В якийсь момент знову починаєш послуговуватись віртуальним сервером: для роботи з фреймворками, або іншими мовами програмування. Проте, зупиняєшся, не на готових пакетах, а надаєш перевагу кастумній збірці;
- Файловий менеджер налаштовуєш під себе, перестаєш зберігати там паролі, ставиш купу закладок, вивчаєш додатковий функціонал;
- Браузерів кілька, при чому один завжди підключений через проксі сервер;
- Віддалений хостинг переводиш з бюджетного варіанту на виділенку, або пристойний реселерський пакет;
- Намагаєшся підняти свій сервак з гівна та палок. Витрачаєш час, щоб набити руку та краще зрозуміти темну сторону хардвару;
- GIT. Спочатку зупиняєшся на чомусь простішому — SourceTree, проте потім переходиш до старої-доброї консольної версії;
- Резервне копіювання. Обзаводишся віддаленим диском, де тримаєш різний непотріб.
Загалом, устаткування для роботи це не стільки софт, скільки час на інтеграцію в процеси. Пристойне позиціонування на ринку, навіть якщо мова йде про особистий бренд — це багатовекторна праця. Тому наступного разу ми ще поговоримо за маркетингову складову.