Часто в редагуванні клієнтських або ж стокових тем бачимо розмітку з ось таким тегом: style.css?ver=1. Наприклад:
<link rel='stylesheet' href='http://mysite.com/wp-includes/css/dashicons.min.css?ver=4.5.3' type='text/css' media='all' />
Надзвичайно проста й ефективна штука. Вона допомагає браузерам клієнтів відслідковувати оновлення, які вносить вебмайстер.
Це особливо актуально для Mozilla та Opera, які для прискорення роботи дуже старанно кешують інформацію з сайту. Відтак клієнт міг просто не побачити плодів Вашої праці.
За старих добрих часів існувало ще кілька прийомів боотьби з застарілим кешом:
- очистка кешу через налаштування. Основним мінусом була небезпека обнулити всю історію та збережені паролі;
- комбінація CTRL+F5 — робила в принципі все те саме, але без негативних наслідків першого варіанту;
- відвідування сайту з анонімного режиму: CTRL+SHIFT+N;
- зміна назви файлу CSS-стилів, з банальним додаванням нумерації в назву. Наприклад style_12.css. Цей дідівський засіб навіть чимось кращий — користуючись ним девелопер мав збережену стару версію стилів (про всяк випадок).
Тепер, при внесенні оновлень в стилі сайту, ми просто змінюємо версію в тезі.