Проблемно знайти свого клієнта — тому, кому ти справді приносиш якісну віддачу.
Як варіант, такого можна створити ))))
Проблемно знайти свого клієнта — тому, кому ти справді приносиш якісну віддачу.
Як варіант, такого можна створити ))))
Для мене естімейти часу виконання — просто казкова сфера провтиків… Якщо в завданні більше 40% нового, то спокійно множимо весь час на двоє, навіть якщо перед цим він вже був помножений. Закон Хофстедера…
На основі цього в мене були неабиякі проблеми з делегуванням. Частково я намагався їх вирішити понижуючи частку ризиків нового до 20%.
Певною мірою рятувала конкретизація списку вимог. Як це працювало: в процесі розробки так чи інакше були заминки, але тепер вдавалось зводити відповідальність лише до того об’єму, під який сам підписався, викреслюючи новостворені побажання.
Загалом я сподівався, що з пасивним досвідом проблема розсмокчеться сама собою. Втім бачу, що найближчий час цей навик доведеться прокачати акцентовано.
У випадку, якщо на комунікацію витрачається багато часу — виникає непристойно роздутий об’єм годин за який має хтось платити. Зазвичай платить розробник — грішми, нервами або репутацією.
Ця обставина є чи не основною проблемою для фрілансу — пояснити клієнту за що він врешті платить. Обгрунтувати ціну і при співпраці не дати проекту загрузнути через непрофесіоналізм (обох сторін).
Чому важлива спеціалізація особисто для мене — фічі будуються на основі workflow клієнта. Якщо замовник непрофесіонал і починає оптимізовувати процесі під час розробки — найпозитивніший сценарій в цьому випадку, що він потім заплатить розробнику за зайвий час. При гірших прогнозах — архітектура не витримає частих змін і вкінці матимемо маложиттєздатного франкенштейна…
Якщо ж замовник в бізнесі не від учора і знає, чого хоче — зазвичай документація до проекту розтягнеться на 40 сторінок… Щоб внятно вибудувати архітектуру, розставити пріорітети і все якісно реалізувати так чи інакше не обійтись без попереднього досвіду в сфері.
Відтак спеціалізація на сфері залишається важливим моментом для дева з претензією на синьйорність. Ти або розповідаєш клієнту, що йому потрібно як в першому випадку, або привносиш більше довіри в співпрацю, як у другому.
Карантин та ремоут стимулюють до роздумів. Зокрема, до переоцінки ситуації.
Ще півроку тому різниця між моїм фрілансерским рейтом та окладом в компанії буда більш як в два рази — це певною мірою пригнічувало. Демотивувало також і відкладення компаніями рев’ю девелоперів через пандемію.
Замість позиціонування як фрілансер, приходить усвідомлення, що можеш принести більшу користь в якості інтегрованої розробницької ланки.
Тобто моїми клієнтами є будь-яка компанія, яка дотримується тих самих принципів виробництва програмного забезпечення і хочуть після закінчення співпраці залишитись з якісним підтримуваним кодом та документацією, яку можна передавати в інші руки.
План потрібен, щоб мати з чим порівнювати результати. Наприклад останні днів я дрейфував: ліниво вирішував свої питання, промацевав середовище і не дотримувався одного вектору.
Впродовж цього часу я мимоволі відпрацьовував різноманітні версії, як от залишатись ще на рік в поточній компанії, чи напроситись на роботу в закордонну фірму. Паралельно з цим відбувались рухи в ту, чи іншу сторону.
По великій мірі в диверсифікації немає нічого поганого — добре мати можливість примкнути до колективу, якщо твоя власна бізнес модель не зазнає успіху. Втім, поки основною стратегією залишається мождель зменшення об’єму робочого часу до 4-х днів. Конкретно з цього графіку я дещо вибиваюсь.
Відставання від загального плану: 15 дняв, але можна сказати, що період дрейфу та друшляння закінчено — така собі маленька відпустка.
Відкрив секрет свого просідання продуктивності. Ціна питання куди менша як виявилась…
Якщо говорити за час для підйому — два місяці.
Якщо говорити за фінансову сторону — сто баксів.
в попередньому матеріалі про перехід на умовно дводенний робочий тиждень процес переходу розтягується на півроку.
Це оптимально необхідний час для еволюції, коли ти залишаєш страховку на різного роду катаклізми, але рухаєшся в правильний бік. Проте є й інші сценарії.
Ти гучно брязкаєш дверима і пірнаєш з головою у вільне плавання не зморочуючись про засоби для існування. При цьому на ходу прокачуєш скіли, вибудовуєш бренд та маркетинг. Все круто, але якщо від тебе залежать люди — варіант може виявитись не з оптимальних.
В часових рамках — це написати менеджеру, що вчора в тебе був останній робочий день і забити на залишки зарплати.
Однією з умов переходу є наявність стабільного кастумера, який оплачує роботу в рамках більшого рейту, ніж в компанії. Також в попередній статі згадувалось про подушку безпеки. Якщо така є, тоді переходити можна хоч завтра — заробляючи необхідне на фрілансі і добираючи нестачу з запасів.
Такий комбінований варіант дозволяє правильно розприділити час. Головне, щоб надходження з фрілансу оцінювали за більшим рейтом.
В часових рамках — написати, що це останній місяць.
Добути цей місяць і з наступного заявити про прощання. Як плюс — залишаються нормальні взаємини з колегами. Для стратегії це може бути хорошою форою, щоб протестувати стратегію та скіли, з якими ти збираєшся цю стратегію реалізовувати.
Якщо звести все вищеописане в мою ситуацію, то при базовому переході на шлях дводенного робочого тижня перехід займе приблизно 6 місяців. Якщо категорично хлопнути дверима — то вже з листопада я буду вільний, потихеньку прозріваючи за карантинушку.
Якщо ж не поспішати на барикади, то наступні півтора-два місяці я плекаю надію прокачати 30% від необхідного для переходу на виконання стратегії. Для мене це — формування value для клієнта.
Що по факту справді тримає на поточній роботі так це усвідомлення, що ти ще не відпрацював всі скіли на цьому місці.
Для мене це виявилось методом ведення переговорів та воркфлоу надання сервісу клієнту. На цьому міці ти отримуєш приклади, спостерігаєш за ходом думок і результатом, який при цьому генерується. По суті, тут тримає цінність спілкування з кількома конкретними людьми.
Я переступив поріг технологічного ведення проектів і тебе все впирається більшою мірою в точку дотику: софт скіли, генерація цінності для замовника, переговори.
Великою мірою тримає мене розуміння того, що відчаливши на вільні хліба я дуже швидко втрачу оберти. Не маючи підживлення від маркетологів — весь розвиток зведеться до ще одного фреймворку та часткового покращення іноземних мов.
Відтак, коли я відчалю від компанії як посередника між мною та кінцевим клієнтом, то мені доведеться власноруч враховувати:
Всі ці речі проблемно рухати одночасно. Для цього мені і потрібна зараз робота в компанії.
Якщо хто не в курсі кухонних посиділок, то план завоювання фрілансерського світу ринку простий:
Якщо прорахунки правильні, то через півроку у вас буде правильний коефіцієнт — працюємо 2 дні — отримаємо як за 6. Решту часу можна використовувати для відпочинку та самоосвіти.