HTTP_HOST, PHP_SELF та REQUEST_URI

Я згадував про глобальний супермасив $_SERVER в надії, що згодом повернусь до публікації і розпишу все по поличках…

На цей раз не плекатимемо дапремні сподівання, а лишень зазначимо, що якщо вкрай потрібно завернути url сайту, то користуємось:

$_SERVER['HTTP_HOST']

Якщо цього Вам мало і потрібно знати ім’я сторінки, то допоможе:

$_SERVER['PHP_SELF']

Якщо ж для темних справ Вам потрібна не лише адреса сторінки, але й передані на неї GET-запити, тоді юзайте:

$_SERVER['REQUEST_URI']

wp insert post

wp insert post — це функція для створення публікацій, а також для їх редагування. Проте окрім очевидного застосування вона може допомагати у вирішенні численних задач: наприклад, якщо Вам потрібно зберігати кудись листи з форми зворотнього зв’язку.

Окрім того, у WordPress публікації в залежності від типу можуть виконувати як роль коментаря, так і пункту меню — тож спектр використання для функції справді чималий.

exit(), die() — дебажимо роботу скриптів в php

exit(), die() — конструкції в php, що зупиняють виконання скрипта та при потребі виводять повідомлення.

Використовуються у відладці скриптів, на які ми передаємо дані. Таким чином розробник має змогу бачити яким чином інтерпретуються його команди на “тій стороні”.

UPD. для девелоперів, які працюють на Wordpress оптимальніше буде використовувати wp_die() замість die().

Дана конструкція має розширенішу структуру і дозволяє передавати в третьому аргументі параметри для контролю поведінки.

wp_die( $message, $title, $args );
  • response (число) — код відповіді сервера;
  • back_link (логічний параметр) — виводити чи ні зворотнє посилання на попередню сторінку;
  • text_direction (строка) — напрям тексту ltr або rtl.

Pentium 4 — реставрація

22.00 мій здоровий глузд відійшов покурити і Юрій Санич знову намагається сотворити цивілізацію з гівна та палок.

Сьогодні продовжуємо танці навколо старого ПК з нереальною тактовою частотою в 2.8 Гц та 512 мб оперативки. Основна задача — не зважаючи на шальоні потужності зробити з нього пристойну друкарську станцію.

Минулого разу вже був ритуал використання древнього артефакту: хард Quantum 5.25 series. Спроба поставити на нього Windows XP завершилась нічиєю: система встановилась, але обмін інформації йшов ну дуже повільно.

Зважаючи на швидкість якісний об’єм заліза в 4.8 Гб, я вирішив відкласти артефакт та спробувати замість нього звичайну непородисту флешку на 15 Гб. Щоправда допустився помилки — відвів половину місця під диск [C], а іншу половину залишив нерозміченою.

Я мав намір розмітити диск [D] вже при установці операційки, проте система мене культурно послала, зіславшись, що не робить таких маніпуляцій зі змінними носіями.

22.10 Без звичного потріскування харддиску інсталяція проходить куди приємніше.

22.23 Зацінив, що до непристойності гріється відеокарта та сусідній радіатор (можливо південний міст). Присобачив збоку додатковий вентилятор — відтак повернулись олдскульні шумові ефекти.

22.39 75% скопійованих файлів і дружина кличе вечеряти: яєшня, шпондер під правильний салат з кунжутом + трохи каші — це далеко не найгірше, що може трапитись з людиною.

22.52 Завершилось копіювання, машина перезавантажилась і система офіційно видала:

Disk error

Press any key to restart

23.00 В чому причина я напевне розбиратимусь іншим разом. Ну, а на разі ніхто не постраждав, флешка залишилась живою і опісля годинних маніпуляцій має осб такий вигляд.

windows_to_flash

UPD. Підозрюю, що якщо трохи погуглити тему, то знайдуться більш оперативні варіанти встановлення з компа — принаймні можна опустити цей процес копіювання з флешки на влешку… Як там що — буде видно, коли здоровий глузд піде на перекур наступного разу.

Заміна інформації в серіалізованих даних

Доволі милий факапчик трапився при переносі клієнтського сайту з демонстраційного серверу на основний: часто система задає абсолютні лінки в матеріалах, зображеннях та інших деталях.

І якщо видалення/заміна цих абсолютних шляхів проходить в матеріалах, то у віджетах вона начисто відключає вивід даних.

Визначаємо затрачену пам’ять. memory_get_usage()

В одному з матеріалів я вже піднімав питання про ефективність конструкцій та їх ресурсоємність в php. Проте як вичислити останню.

Вказівник дорожньої мапи топ-200. Дайджест чтива

З випадкового матеріалу про набуття кваліфікації:

до третього року Ви витратите на свою нову справу 5000-7000 робочих годин. Цього зазвичай достатньо, щоб бути в топ-200 або ж топ-300 у світовому рейтингу. Як мінімум, на хліб з маслом Ви підзаробите.

До четвертого року Ви зможете наростити масштаб та оберти.

До п'ятого року Ви увійдете в топ-50 чи топ-30 світового рейтингу і заробите свій статок.

UPD. автор не зовсім розуміє як краще збирати статистику та своє місце в рейтингу, але цифри направду цікаві.

Quantum 5.25 series

В кожному дрімає маньяк-реставратор. Облюбованим об’єктом може бути стара ваза чи ретро мотоцикл, або старий ПК.

Вчора запускав Pentium 4 і своїми руцями ставив Windows XP. Проте “гвоздьом” програми виявився мегахард Quantum 5.25. Артефакт з чистим об’ємом більше 4-х гб вільного місця 🙂

Вінду поставив з третього разу. При розподілі місця основний ресурс був відведений на диск C, для резервного копіювання драйверів був створений диск D із 500 мб пам’яті. Самі драйвери, об’ємом 22 мб перекидались з флешки 11 хвилин… одним словом, за ці кілька годин камасутри ваш покірний слуга відчув повне ностальжі.

Вдосталь відсмакувавши перемогу людини над залізом, я дав волю здоровому глузду. Ну, комп’ютер звісно не викинув — малюк поки залишиться і послужить платформою для експериментів, але гвалтувати систему припинив.

Наступного разу спробую встановити Windows на звичайну флешку — маю надію, що обмін даних тоді проходитиме швидше, ніж із цим раритетом 5.25. Якщо апарат виживе (я про комп’ютер загалом), то він піде в рабство до моєї тітки в якості невеличкого медіацентра.

UPD. взагалі ж це частина циркуляції мотлоху в природі — позбуваюсь одного із 70-ти артефактів з квартири, до яких не підходив більш як півроку.

Дрейф в невідомому — розробка нових областей

Кілька тижнів тому я писав про підхід до ведення проектів, аби уникнути вигорання. Загалом цей підхід виглядає так: створюємо план дій, де розбиваємо завдання на дрібні кроки, притримуємось плану, пам’ятаємо про обмеження потенціалу — щоб його вистачило на увесь марафон.

Даний підхід адекватний, коли Ви знаєте, що робите і стикались принаймні з 80% задач, котрі попадають в проекті.