Пріорітети та корекція стратегії

Правильне позиціонування — запорука здоров’я. Впродовж довгого часу Ваш покірний слуга не полишав сподівань запиляти симпатичну вебстудію.

З цієї оказії розпорошувався на курси, нетворкінг, оренду приміщень, а щастя на новому поприщі так і не бачив. Зараз всі помилки для мене очевидні, але з приходом досвіду бажання вибудовувати командну роботу відпало начисто.

Натомість, як не дивно, задоволення від результатів прийшло від найбанальнішої штуки — фермерства. Виходить, що якщо ця єрунда робить мене щасливим, отже я можу робити щасливими своїх замовників.

Якщо влаштуюсь на роботу, обов’ясково погоджу з власниками фірми за один додатковий вихідний, який зможу пускати на фермерські апдейти.

Ризик-менеджмент — попередження імовірних фейлів

Помітив таку річ, що зі всього об’єму ризиків спрацьовує тільки 15%.

Звичайно, в загальній масі ця частка створює проблеми на всі 115%. Проте підсвідомо ти не береш це до уваги, оскільки платити за доведеться колись потім, у віддаленій перспективі. Тим більше, що блискавиця доволі рідко б’є в одне й те ж саме місце.

Проте є перелік ситуацій, які можуть повторюватись регулярно. Для девелопера це:

  • інфікування хостингу, взлом. Тут можна перестрахуватись якщо дотримуватись простої антивірусної безпеки;
  • втрата бекапів, пошкодження чужого хостингу. Для того, щоб не налажати, дотримуйтесь правил гарного тону в гостях;
  • пошкодження робочих наявних функцій при розробці нового функціоналу. Тут найоптимальніше рятують системи контролю версій;
  • неправильна оцінка термінів та вартості проекту;
  • неоплата клієнтом роботи.

Знешкодивши основні загрози, ти переходиш до нейтралізації імовірних другорядних.

Часто це занудний повільний процес — він окуповується лише в довготерміновій перспективі. Проте, головна винагорода тут не стільки економія часу в майбутньому, а розширення навиків та горизонту мислення.

Іншими словами, профіксивши імовірні фейли ти мимоволі відкриваєш двері в важчу категорію, де більша ціна помилки, а відтак і більші рейти. Всім смачного.

Софт для роботи фрілансера

Примітивний набір інструментів для розробки, нульовий. Це те, що потрібно для того, аби почати вчитись, або виконувати мінімальні замовлення:

  • Операційна система на базі Windows — мінімум заморочок при старті;
  • IDE, редактор коду;
  • файловий менеджер;
  • віртуальний сервер — для роботи в офлайні та відладки примітивних речей;
  • тестовий хостинг для тестування в польових умовах;
  • браузер.

На цьому сухпайку молоді девелопери можуть існувати доволі довго. Ваш покірний слуга не заморочувався з апдейтами дуже довгий час, кілька років.

Проте в якийсь момент ти починаєш працювати з дистрибутивами більших об’ємів. Починаєш перейматись стосовно безпеки завантажень тощо. Першим дзвіночком для мене була пожежа в датацентрі, коли на тиждень вийшли з ладу клієнтські проекти. Я тоді дуже пошкодував, що не мав під рукою свіжих бекапів для розгортання на автономних серверах.

Відтак, в якийсь момент ти розумієш, що додаткові ніштяки це не примха, а запорука спокійного девелопінгу. Тоді настає час для нового рівня автоматизації.

  • IDE ти приглядаєш таку, щоб підтримувала потрібні конфігурації, бажано, щоб останні можна було б швидко змінювати, в залежності від проекту;
  • Дбаєш про те, щоб не використовувати піратський софт. Частково з принципів, а частково тому, що перестаєш працювати з дому;
  • В якийсь момент зупиняєш вибір на Linux, коли визначаєшся з операційною системою. З одного боку відпадає питання ліцензійності, з іншого — софт максимально наближений до інтерфейсу роботи з сервером, до якого ти з часом звикаєш;
  • В якийсь момент знову починаєш послуговуватись віртуальним сервером: для роботи з фреймворками, або іншими мовами програмування. Проте, зупиняєшся, не на готових пакетах, а надаєш перевагу кастумній збірці;
  • Файловий менеджер налаштовуєш під себе, перестаєш зберігати там паролі, ставиш купу закладок, вивчаєш додатковий функціонал;
  • Браузерів кілька, при чому один завжди підключений через проксі сервер;
  • Віддалений хостинг переводиш з бюджетного варіанту на виділенку, або пристойний реселерський пакет;
  • Намагаєшся підняти свій сервак з гівна та палок. Витрачаєш час, щоб набити руку та краще зрозуміти темну сторону хардвару;
  • GIT. Спочатку зупиняєшся на чомусь простішому — SourceTree, проте потім переходиш до старої-доброї консольної версії;
  • Резервне копіювання. Обзаводишся віддаленим диском, де тримаєш різний непотріб.

Загалом, устаткування для роботи це не стільки софт, скільки час на інтеграцію в процеси. Пристойне позиціонування на ринку, навіть якщо мова йде про особистий бренд — це багатовекторна праця. Тому наступного разу ми ще поговоримо за маркетингову складову.

і за що я отриммував свої гроші….

Як виявляється, не можна взяти і трошки розібратись в програмуванні. Ти або інтуїтивно використовуєш вже готові рішення, випилюючи чудернацькі велосипеди, або пізнаєш основи, прошаюючись в своїй справі.

Чому не можна пізнати основи “трошки” — після перших досліджень приходить розуміння рівня якості попереднього коду. Жити спокійно далі вже не вийде 🙂

Стати фахівцем за короткий термін нереально. Все, що я можу — це поступово замінювати робочі інтуїтивні алгоритми виробництва на доцільні в даних ситуаціях канонічні рішення та підходи. Йду далі вчити матчастину, всім добра )

Ринок. що я продаватиму наступні два місяці

Останні два місяці ваш покірний слуга безбожно використовував співбесіди в ІТ-компаніях для власного зростання. Так, виходило, що я домовлявся про зустрічі, витрачав час HR та девелоперів, хоча не стільки рвався влаштуватись на роботу, скільки подивитись, чого я ще не знаю. Так з’являлись публікації про самоосвіту.

Не знав я тоді багато… і в компаніях відповідали мені взаємністю 🙂

Сказати по правді, я таки сподівався влаштуватись в компанію, де можна буде переходити між проектами та областями програмування — давно хотілось спробувати сили не тільки в створення сайтів. Проте я лише аналізував слабкі місця з інтерв’ю і прокачував потроху скіли та англійську.

Ходити на співбесіди потрібно навіть фрілансерам. Проте, ми відхилились. Сьогодні я помітив, що все ще продовжую загравати з рекрутерами навіть при тому, що не планую найближчий місяць найматись, а також при тому, що ще не осилив кілька останніх публікацій із запланованої прокачки. Ваш покірний слуга відразу задетектив відсутність чіткої декларації намірів — тобто, Юрій Санич не знає, чого хоче…

Отже, щоб не смикатись на “перспективні” варіанти, давайте спробую визначитись, які ж наміри пріорітетні на наступні 7 тижнів:

  • дотиснути програму прокачки девелоперстких скілів — це важливо як для продажу себе компанії, так і в практичній роботі;
  • англійська — багато косяків з розмовним рівнем та часами;
  • 15 дрібних проектів — це моя поточна робота і потрібно якось жити 🙂
  • останнє в списку, але не за значенням — автоматизація хобі. Я винаймаю деякі приміщення, які просто простоюють. Створення розумного середовища навколо них допоможе оптимізувати витрати та прискорити зростання.

Детальніше про кожен з пунктів-намірів я ще писатиму в майбутньому. На разі, що я маю зробити, щоб виправдати матеріал:

  • менше смикатись в linkedIn та djinni. Спілкування з рекрутерами зараз не в пріорітеті;
  • не шукати нові проекти, а зосередитись на закритті поточних задач;
  • з фейсбуком я й так модний, але заходити теж варто не частіше двох разів на день.

 

Linux перша кров

Траплялось таке, що спочатку робите, а потім вже задаєтесь питанням: навіщо?

В хлопчиків так буває, що після 31-го рочку життя раптом усвідомлюєш глобальні речі: що ти наприклад, ніколи не встановлював Linux, жодного разу не піднімав свій сервер чи тонкий клієнт.

Аби ці рефлексії не переросли в депресію, ваш покірний слуга швиденько накопав в одній шухляді залишки термопасти, в іншій — планку оперативної пам’яті на 512 мегабайт (жир), а за столом припадала пилом материнська плата, яку я просто не встиг викинути.

Так болтик за болтиком зібрався звір з тактовою частотою в 2.4 гГц, оперативкою в 512мб, хардом від старенького ноутбука та вентиляторним шепотом як в маленького кукурузника…

Одним словом, я потратив більше двох годин на те, що пристойні люди викидають подалі. Хочу пояснити, коли ти вклався в такий непотріб, то з одного боку хочеш його викинути, але з іншого — всім серцем прагнеш, щоб він помер в бою.

Все це було вчора, в неділю… В понеділок опісля роботи я підготував завантажувальну флешку, полистав мануали й почав установку. Перший вейл проявився, коли я через дві з половиною години зрозумів, що ставлю на скотину останню версію Ubuntu, вимоги якої в 4 рази, це 400 процентів, якщо що, перевищують апаратні можливості…

Ок, дві з половиною години в топку, а ми завантажуємо більш ліберальний дистрибутив 12-ї версії для ПК та готуємо нову флешку та ставимо по-другому колу. Півгодинки встановлення і ось у нас готова флеха з ubuntu-12.04.5.

Наступні дві години монітор дико мерехтів з лого операційки посередині. підозрюю, що я щось зафейлив з підготовкою флехи. Користувався до речі rufus, сподіваюсь, Вам вона послужить краще 🙂

UPD перезаписав дистрибутив, далі мерехтить як дідько. На відмітці трекера в 5 годин припиняю на сьогодні це нетребство

Мотивація, чорти б її взяли…

визрів концепт, який працює вже і зараз, спробую записати, щоб не забути: найкраще людина працює, коли відчуває нутром, що в неї немає варіантів.

Відтак, якщо у Вас щось не виходить, отже ви ще не обрізали всі нитки, не обмізкували фінальний план та не спали останні мости. Спробую прояснити:

  • перебираєте вакансії, якщо Ви фрілансер — отже залишаєте варіант на корпоративні плюшки і, що хтось за Вас організує навчання-зростання;
  • метикуєте над хоббі-бізнесом в робочий час, отже, сподіваєтесь, що це хоббі позбавить потреби заробляти в принципі;
  • перевіряєте пошту частіше ніж за 40 хвилин — очікуєте на більш важливу задачу, ніж ту, що виконуєте конкретно зараз.

Не стану перераховувати рецепти вирішення проблеми. Даний матеріал присвячений лише її фіксації. Вдалого дня, вертаюсь за роботу.

3D-друк — збір принтера

Переніс корпус з майстерні додому — маю сподівання, що домашнє тепло допоможе швидше зібрати апарат.

На разі основні блокери є такі:

  • мікроконтролер для реалізації. Я обрав для себе Arduino nano, але там замало виходів, щоб заживити все залізко, тому доведеться використовувати здвиговий регістр. Або зупинитись на іншому мікроконтролері;
  • з’єднання моторів з драйверами — це просто трешачок 🙂 я ніколи не очікував, що питання банального конекту має таке значення…
  • окреме питання це інтеграція скетчів у залізо. Хоча тут скоріш за все я просто юзатиму комп’ютер для інтерпретації — просто до цього ще не дійшли руки;
  • також я не впевнений в механічній частині — тут можуть бути погрішності в центруванні валів, поки теж відкладена проблема.

Після всього часу дивлюсь, що більш продуктивним було б просто купити принтер. Реально…

Можливо набутий досвід окупиться новими апдейтами, але для початку вартує запуститись 🙂

Хоббі апгрейт

Якщо не полишати хоббі більше року, то маєте всі шанси, що воно розростеться і не вміщатиметься в кімнаті чи 24-х годинах…

Мої еко експерименти вже давно переросли в невелике стихійне лихо і вимагають все більше часу. Наприклад, проект з хробаками вже переселився в гараж і з продажу надлишків оплачується оренда. Проект з кавою та грибами на ній теж доволі незле розрісся.

При цьому кожна ідея має вроджений баг — вона займає забагато місця та часу для одного, проте не витримує рентабельності, аби підключити додаткові руки. Єдиний вихід — автоматизувати процеси та налагодити збут побічних продуктів цих самих занять.

Сама ідея ще потребує дорожньої карти, як все буде розвиватись, подивимось пізніше.