В кожному дрімає маньяк-реставратор. Облюбованим об’єктом може бути стара ваза чи ретро мотоцикл, або старий ПК.
Вчора запускав Pentium 4 і своїми руцями ставив Windows XP. Проте “гвоздьом” програми виявився мегахард Quantum 5.25. Артефакт з чистим об’ємом більше 4-х гб вільного місця 🙂
Вінду поставив з третього разу. При розподілі місця основний ресурс був відведений на диск C, для резервного копіювання драйверів був створений диск D із 500 мб пам’яті. Самі драйвери, об’ємом 22 мб перекидались з флешки 11 хвилин… одним словом, за ці кілька годин камасутри ваш покірний слуга відчув повне ностальжі.
Вдосталь відсмакувавши перемогу людини над залізом, я дав волю здоровому глузду. Ну, комп’ютер звісно не викинув — малюк поки залишиться і послужить платформою для експериментів, але гвалтувати систему припинив.
Наступного разу спробую встановити Windows на звичайну флешку — маю надію, що обмін даних тоді проходитиме швидше, ніж із цим раритетом 5.25. Якщо апарат виживе (я про комп’ютер загалом), то він піде в рабство до моєї тітки в якості невеличкого медіацентра.
UPD. взагалі ж це частина циркуляції мотлоху в природі — позбуваюсь одного із 70-ти артефактів з квартири, до яких не підходив більш як півроку.